Методи запобігання суїциду

Суїцид як суспільне лихо.

Методи запобігання

Поняття, ознаки та методи запобігання суїциду.

Суїцид – це одна з форм саморуйнівної поведінки людини, вид насильницької, тобто надприродної смерті,навмисне позбавлення себе життя.

10 основних мотивів суцидальної поведінки серед молоді:

·  Переживання образи, одинокості, відчужуваності, неможливість бути зрозумілим ;

·  Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі ;

·  Переживання пов’язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків ;

·  Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою ;

·  Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням ;

·  Страх перед покаранням ;

·  Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність ;

·  Почуття помсти, погроз, шантажу ;

·  Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття ;

·  Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.

Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби масової інформації, і реально кількістю самогубств у суспільстві.

Ознаки суїциду:

–   Попередня спроба самогубства: у багатьох молодих людей, котрі закінчують життя самогубством, була спроба суїциду раніше.

–   Усі загрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: ” Я не можу цього витримати”, і т.п.

–   Зміна в поведінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими, нерішучі можуть здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.

–   Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм. Незвичні покупки: зброї, мотузки та інші речі.

–   Відмова від власності.

–   Ознаки депресії: порушення сну, тривожність.

–   Теми смерті: проявляється в малюнках поезії, у записах в щоденнику і т.п.

–   Раптові стани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного стану.

–   Інші ознаки: часті інциденти, скарги на фізичний стан організму, агресивність.

Методи запобігання суїциду:

Можна навести багато методів запобігання суїциду. Але ми наведемо тільки основні методи:

1.  Підбирати ключі до розгадки суїциду. Попередження самогубства полягає не тільки в піклуванні та участі друзів, а і в здатності розпізнати ознаки суїцидальних намірів.

2.  Прийміть суїциданта як особистість. Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не може навантажитися на самогубство.

3.  Налагодьте турботливі стосунки. Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити самогубство ? Але ви можете зробити величезний крок вперед, якщо приймете людину, яка перебуває у відчаї. У цій ситуації є час не для моралізування, а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловити не лише словами, але й невербально.

4.  Будьте уважним слухачем. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини – щоб то не було – печаль, провина, страх. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості й турботи.

5.  Не сперечайтесь. Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим у, що почули.

6.  Запитуйте. Найкраще запитати прямо: ” Ти думаєш про самогубство ? ” Це не викличе подібної думки, якщо раніше її не було. Але якщо людина думає про самогубство то вона своєю мімікою і жестами викриє себе.

7.  Не пропонуйте невиправданих утіх. Суїциданти з презирством ставляться до зауважень на зразок: ” Нічого, у інших такі ж проблеми, як у тебе ” та до інших подібних кліше, оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їх почуття.

8.  Пропонуйте конструктивні підходи. Потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи помста.

9.  Вселяйте надію. Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій. Дуже важливо, якщо ви підкреслите людські можливості й силу, а також те, що кризові стани, звичайно минають, а самогубство безповоротне.

10.  Не залишайте людину у випадку ситуації високого суїцидального ризику. Залишайтесь з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з’явиться допомога.

11.  Оцініть міру ризику самогубства. Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різні – починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом самогубства певним способом. Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.

12.  Зверніться за допомогою до спеціалістів. У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Перше їх прохання – це часто прохання про допомогу. Хорошим помічником може бути священик, сімейний лікар.

13.  Важливість збереження турбот. Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім ’ я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців початку психологічної кризи.

Практичний психолог: Мешак О. М.

1. Сприяйте дитячій самостійності. Що самостійнішою буде дитина, то краще вона зможе працювати в школі. Хваліть дитину за самостійні дії.

2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до самостійних спроб вирішення проблем. Допоможіть їй лише підказками. Не піддавайтеся їй і не робіть  за дитину те, що вона здатна виконати сама.

3. Дайте своїй дитині попрацювати над матеріалом удома.

4. Визнайте досягнення дитини. Хваліть, а не докоряйте. Не обмежуйте схвалення критикою: “9 – це звісно чудово, але без тих двох помилок могло бути і 12”.

5. Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, вищих ніж у вчителя.

6. Будьте зразком для дитини. Вимагайте від неї не більше, ніж від себе. Не примушуйте її читати, якщо не читаєте самі.

7. Говоріть позитивно про школу, вчителів. Якщо ви маєте претензії до вчителя, не варто це обговорювати при дитині.

Як допомогти дитині подолати комп´ютерну залежність

1. Ваша дитина повинна перебувати за комп´ютером не більш, ніж 4 години на день.

2. Будьте уважними до того, які теми є цікавими для Вашої дитини в інформаційному просторі.

3. Вивчіть комп´ютер “уздовж і в впоперек”, довідайтеся про механізми блокування деяких файлів.

4. Купуйте дитині диски з освітніми програмами.

5. Переглядайте ігри, у які грає Ваша дитина.

6. Знайте: існує вірогідність того, що з допомогою Інтернету Вашу дитину можуть заманити у якусь секту.

7. Намагайтеся аналізувати будь-яку інформацію, отриману з допомогою Інтернету, разом із дитиною.

8. Не відмовляйтеся від її пропозицій “показати щось цікаве”.

9. Радійте її успіхам, пов´язаним із освоєнням інформаційного простору.

Як допомогти дитині підготовитись до іспиту

 

Складання перших державних іспитів – відповідальний і хвилюючий час. Від того, наскільки серйозно ви до них поставитесь, багато в чому залежить результат участі вашої дитини в екзаменаційному марафоні.
1. Створіть у своєму будинку затишну, теплу робочу атмосферу.

2. Створіть розклад робочого часу своєї дитини на період іспитів.

3. Урахуйте в розкладі 15-20-хвилинні перерви після години роботи.

4. Дотримуйтесь режиму харчування в цей відповідальний час. Не забувайте, що мозку потрібна вітамінна їжа.

5. Виключіть підвищений тон, нервозність у спілкуванні зі своєю дитиною.

6. Чуйно реагуйте на її прохання, якщо вона звертається до вас по допомогу або пораду.

7. Урахуйте, що в період підготовки  до іспитів не можна сидіти замкненим, необхідні щоденні прогулянки на свіжому повітрі.

8. Не дозволяйте своїй дитині марнувати час. У день складання учнем іспитів не забудьте:

 

• вчасно його розбудити;
• приготувати одяг для цієї урочистої події;
• покласти необхідне навчальне приладдя;
• побажати удачі і успіхів.

 

Як допомогти дитині вибрати майбутню професію

Вибір професії – важлива й відповідальна справа! Вибираючи професію, потрібно враховувати в першу чергу інтереси дитини, її схильності, здібності, бажання і тільки потім – сімейні традиції та інтереси.

1. Надайте своїй дитині право вибору майбутньої професії.

2. Обговорюйте разом з нею можливі “за” та “проти” вибраної нею професії.

3. Розглядайте вибір майбутньої професії не тільки з позиції матеріальної вигоди, але й позиції морального задаволення.

4. Ураховуйте під час вибору майбутньої професії особистісні якості своєї дитини, які необхідні їй у цій спеціальності.

5. Якщо виникають розбіжності щодо вибору професії, скористайтеся можливістю порадитися з фахівцями-консультантами.

6. Не тисніть на дитину під час вибору професії, це може викликати стійкі конфлікти.

7. Підтримуйте дитину, якщо в неї є терпіння та бажання, щоб її мрія здійснилася.

8. Якщо Ваша дитина помилилася у виборі, не дорікайте їй за це. Помилку можна виправити.

9. Якщо Ваша дитина рано захопилася якоюсь професією, дайте їй можливість підтримувати цей інтерес з допомогою літератури, занять у гуртках тощо.

Типові помилки під час вибору професії
1. Відсутність самостійності під час вибору професії та прийняття рішення на вимогу батьків або за рекомендацією оточуючих
2. Вибір професії зумовлений вибором цієї професії друзями.
3. Зневага до професії, які хоча й не престижні, але значущі в суспільстві.
4. Відсутність умінь з´ясувати, усвідомити, оцінити свої здібності та можливості в обраній професії.
5. Вибір професії зумовлений тільки матеріальними міркуваннями.
6. Захоплення тільки зовнішньою або якоюсь однією стороною професії.
7. Перенесення ставлення до навчального предмета на професію, пов´язану із цим навчальним предметом.
8. Перенесення ставлення до конкретної людини, що є представником цієї професії, на саму професію.